смт. Велика Багачка

Велика Багачка (до поч. 20 ст. – Багачка) – селище міського типу, районний центр Полтавської області. Розташована на правому березі р. Псла, за 82 км від Полтави та 13 км від залізничної станції Яреськи. 5,9 тис. жителів (2001р.).

Заснована на рубежі 16 і 17 ст. у ході козацької колонізації Лівобережжя. Згідно однієї з версії першим поселенцем був козак Богач. На карті Г.Л. де Боплана (серед. 17 ст.) позначене як село Богачка. З 1649р. – сотенне містечко Миргородського полку. Богацька сотня налічувала 256 чол., її козаки брали участь у Північній війні. Двічі (1648р. та 1696р.) Багачку грабували й палили кримські татари. Початок закріпачення козаків Богачки поклав універсал гетьмана Д. Апостола, згідно з яким перші 6 дворів були віддані у власність сотника А. Москаленка.

Влітку та в жовтні 1845р. у Багачці проїздом був Т.Г. Шевченко. Згадка про село є в його повісті «Близнецы» та в «Археологічних нотатках».

Після ліквідації полкового устрою на Лівобережжі (кін. 18 ст.) Багачка входила в склад Миргородського повіту Київського намісництва, з 1796р. – Малоросію, з 1802р. – Полтавську губернію. У березні 1923р. Багачка стала центром сільської Ради і ввійшла до створеного Устивицького району. З 1925р. – райцентр Лубенського округу, відтоді закріплюється назва Велика Багачка. З 1959р. Велика Багачка – селище міського типу.

Багачку відвідували українські радянські письменники П.Г. Тичина (1940р.), М.Т. Рильський (вересень 1960р.), А.С. Малишко, М.П. Стельмах.
Уродженцем селища є український кобзар Ф.Д. Кушнерик (1875-1941рр.), тут він мешкав і помер. На селищному кладовищі у 1955р. на його могилі встановлено пам’ятник.
У В.Багачці народився Герой Радянського Союзу І.І. Шепель.
У Великій Багачці провів дитинство український письменник О.В. Донченко.
Сюди слухати пісні Кушнерика приїжджав О.П. Довженко під час зйомок на Полтавщині своїх фільмів.

Кушнерик Федір Данилович – український кобзар. Народився у Великій Багачці, в дитинстві втратив зір, самотужки навчився грати на скрипці, співав у церковному хорі. 1909р. познайомився з кобзарем М. Кравченком, в якого навчився грати на кобзі. У репертуарі Кушнерика були пісні й думи, пісні на слова Шевченка, зокрема виконував поширену на Миргородщині думу «Втеча трьох братів із города Азова». За радянські часи створив ряд творів з життя колгоспного села.

	Пам'ятник ліквідаторам Чорнобильської аварії "ТИМ, ХТО РЯТУВАВ СВIТ..."
Вічний вогонь	Пам'ятник кобзарю Федору Кушнерику

ПОЛТАВЩИНА. Енциклопедичний довідник. За редакцією А.В.Кудрицького, м.Київ, 1992р.