Моя
Полтавщина

м. Гадяч

Персональний сайт
Вергелеса Ігорка

Головна

Гадяцький район:
- с. Бобрик
- с. Веприк
- с. Плішивець

Гостьова

статистичне

Гадяч – місто Полтавської області, районний центр. Розташоване у північно-західній частині області на правому березі р.Псла, де впадає в нього р.Грунь, за 116 км від обласного центра. Є залізнична станція. 22,7 тис. жителів (2001р.).

історичне

Територія, де розміщений Гадяч, була заселена з давніх часів. Про це свідчать археологічні матеріали, датовані 5-3 ст. до н.е., 9-10 ст. Згадки про Гадяцьке городище і Гадяч зустрічаються в «Книге Большому Чертежу» та інших документах 17 ст. Значиться на карті Г.Л. де Боплана.
Місто Гадяч має багату козацьку історію. Час заснування Гадяча багато істориків датує 1634р. У той час на території міста була розташована фортеця. Гадяцька фортеця включала низинну та нагірну частини міста. Південні та північні підступи прикривали яри та байраки, зі сходу – річки. У південно-східній частині розміщувався Замок – найдавніше укріплене ядро. Первісно тут була резиденція власників міста, з середини 17 ст. – адміністрація Гадяцького староства, що належало до гетьманських рангових маєтностей. Зокрема, з 1663р. тут була резиденція гетьмана І.М. Брюховецького. Оборонна огорожа Замку складалася із валу, зміцненого по гребеню парканом та палісадом, а також кількох дерев’яних башт (одна – проїзна). Оборонна огорожа загальноміської фортеці з південної і західної сторони складалася з земляного валу з частоколом й рову. Східна лінія укріплень на надзаплавній терасі складалася з легкої дерев’яної стіни. З цього боку була чотиригранна надбрамна вежа та три брами. З південної сторони була брама з містком через рів, з західної – восьмигранна надбрамна вежа і брама з равелінами і мостами через рів. Більшість населення міста становили селяни та козаки, а також ремісники і кустарі, які вичиняли шкіри, виробляли гончарський посуд, шили взуття, одяг. Поблизу Гадяча виробляли селітру і скло.
Населення Гадячу взяло участь у визвольній війні українського народу. У 1648р. став центром Гадяцького полку. 1654р. Гадяч разом з округою «пожалований» російським царем Б.Хмельницькому, а після його смерті перетворений у рангову маєтність гетьманів. Після підписання Гадяцького договору 1658р., за яким Україна відходила до складу шляхетської Польщі, населення Гадяча повстало. Місто витримало тритижневу облогу військ І.Виговського і татар. Згодом, у 1687р, відбулося повстання Гадяцького полку, яке дуже швидко поширилось на цілий ряд районів Лівобережжя. Після придушення повстання влітку 1689р. серед козаків Гадяцького полку, що перебував у поході, знову відбувся антистаршинський виступ.

19 листопада 1708р. під час Північної війни (1700-1721рр.) шведам вдалося захопити Гадяч. У місті вони розмістили військо і склади з військовим спорядженням. Під натиском російської армії 13 березня 1709р. шведи були змушені залишити місто.

У другій половині 18 ст. Гадяцька фортеця частково реконструйовано, але після ліквідації татарської загрози вона втрачає військового значення й занепадає. 1832р., за наказом Катерини ІІ, на території замку збудовано в’язницю. У другій чверті 18 ст. Гадяч належав гетьману Данилові Апостолу, а з 1764р. – гетьману К.Г. Розумовському, який 1785р. продав його у казну. Після розформування Гадяцького полку в 1782р. Гадяч увійшов до складу Чернігівського, 1791 р. – до Київського, 1795р. знову у Чернігівське намісництва. З 1796р. Гадяч – повітове місто Малоросійської, з 1802р. – Полтавської губернії. Після реформи 1861р. у Гадячі інтенсивніше стали виникати нові підприємства. У 1891р. їх було – 16. Важливе значення для розвитку міста мало будівництво залізниці Лохвиця - Лебедин, яке розгорнулося 1893р. після того, як міністром сполучення став А.К. Кривашеїн, що мав у цій місцевості маєток. Але в зв’язку з його відставкою 1895р. будівництво залізниці припинилося, і вона дійшла тільки до Гадяча, з’єднавши його з Лохвицею. Її спорудження сприяло зростанню промисловості, пожвавленню торгівлі у місті.

За переписом 1910р. в Гадячі – 1676 господарств, 9061 жителів. Діяли парові млини, олійниця з гасовим двигуном. Згодом відкрито заводи штучних мінеральних вод, фабрику фарб, друкарню. Діяло також 2 кінотеатри – «ілюзіони».

В січні 1918р. у Гадячі була встановлена радянська влада. У березні 1918р. місто було захоплено німецькими військами. На початку 1919р. була відновлена радянська влада. З 7 березня 1923р. Гадяч – районний центр, з 1925р. – місто. 1932-37рр. – у складі Харківської області. З 27.9.1941р. по 12.09.1943р. знаходився під німецько-фашисткою окупацією.

особистості

У Гадячі народилися:
Пашенко Д.Р. (1759-1809рр.) – історик
Макаровський М.М. (1783-1846рр.) –письменник
Драгоманов М.П. (1841-1895рр.) – вчений і громадський діяч. Навчався в Гадяцькому повітовому училищі. Родинний будинок Драгоманових було зруйновано вже після війни, а усе що залишилося у 1952р. згорнули бульдозерами в яр, а на його місці планували збудувати пам’ятник генерал-лейтенанту Корзуну. Зрештою на цьому місті збудована приватна будівля.
Олена Пчілка (Косач О.П.) (1849-1930рр.) – письменниця та етнограф, мати Лесі Українки. У Гадячі вона видавала журнал «Рідний край» (1915-16рр.), «Молода Україна». На жаль будинок Олени Пчілки не зберігся – від нього в Лесиному гаю залишився лише пам’ятний знак.
Леонтович В.Г. (1881-1964рр.) – інженер-будівельник, професор. Спорудив храм-пам’ятник на козацьких могилах під м.Берестечком.

Гетьман Брюховецький І.М. був у Гадячі лише кілька днів. Розстріляли гетьмана поблизу Диканьки – П. Дорошенко запросив Брюховецького на бенкет, на якому наказав своїм гармашам вистрелити гетьманом, як ядром, із гармати. Розповідають, що спочатку його поховали в Гадяцькому соборі, а потім тіло перевезли в церкву в Лютеньках. Де нині знаходиться прах Брюховецькому не відомо – його тіло перепоховували кілька разів, так що слід загубився.
1858-1862р.р. в Гадяцькому повітовому училище навчався Панас Мирний, 1863-1864 – служив канцеляристом у Гадяцькому повітовому суді. Будівля повітового суду збереглася і до цього часу.
У Гадячі жила й працювала Леся Українка. Тут вона написала ряд творів, поему «Роберт Брюс, король Шотландський», поезії «Єгипетські фантазії», «Ні, ти не вмерла», «Осінь» та ін. Дід та баба Лесі Українки були зі знаменитого сімейства Драгоманових.
В Гадячі поховано: живописця Г.П. Ксьонза, засновника одного із течій хасидизму – хабад - Шнеур Залмана.

цікаве

Пам’ятник архітектури – Всіхсвятська церква (1830-36рр.).
Будівля повітового суду, у якому працював Панас Мирний. У будинку, якому вже понад 150 років, нині розташована станція юних техніків.
Будівля колишньої тюрми (1832р.). Зараз там знаходиться Гадяцька школа бджільництва.
Свято-Успенський собор.
Краєзнавчий музей (пл. Революції, 23).

світлини

	Будинок культури та пам'ятник М.Драгоманову, Лесі Українки, Олені Пчілки
	Всіхсвятська церква
Свято-Успенський собор	Свято-Успенський собор

Пам'ятник генерал-лейтенанту Корзуну П.П.	"Присвячується пам'яті полеглих і всім вижившим в локальних війнах"
"Землякам, які пройшли горнило Чорнобиля"
	Залізнична станція
	Пам’ятний знак на місці де стояв будинок, в якому народився М.П. Драгоманов
Будинок школи бджільництва, 1832р.	Школа бджільництва