Моя |
с.Веприк | Персональний сайт |
Головна |
статистичнеВеприк – село Гадяцького району. Розташовано на лівому березі р. Псла, по обидва боки його притоки р. Веприк, за 12 км від міста Гадяч та 16 від залізничної станції Гадяч. історичнеНайдавніше поселення, яке стало основою Веприка, виникло на високому правому березі однойменної річки. Давні вали, що пролягали поблизу містечка Лютеньки і Веприка є залишками прикордонних укріплень, які проходили тут у 16 ст. між Російської державою і Польщею. Саме містечко Веприк вперше згадується в писемних історичних джерелах першої чверті 17 ст. Воно входило до складу Веприцької сотні Гадяцького полку (до 1782р.). Жителі Веприка брали активну участь у визвольній боротьбі українського народу проти польського гніту, у битві під Зборовом 1649р. У 1658р. містечко було спалене татарами. 7.01.1709р. містечко було захвачено і спалено шведськими військами. 1764р. Катерина ІІ подарувала Веприк останньому гетьману України К. Розумовському. Наприкінці 18 ст. частина населення Веприка потрапила у власність поміщиків П.С. Масюкова і П.К. Тимофеєвої. 1812р. у Веприку проходило формування 9-го Полтавського полку народного ополчення. Веприцький козацький полк (командир – майор Товбич) мав на той час у своєму складі 638 чол, 498 коней. Влітку 1905р. у Веприку спалахнув селянський виступ, який тримав майже місяць. У січні 1918р. проголошено радянську владу. У 1923-1932рр. Веприк – районний центр (з 1930р. віднесений до Сумського округу). 6.09.1941 – 10.09.1943 – час німецько-фашистської окупації. У кінці серпня – на початку вересня 1943р. Веприк став районом кровопролитних боїв з фашистами. Село тричі переходило з рук в руки. особистостіУродженцями села є: цікавеМиколаївська церква (1823р.) – пам’ятник архітектури використано інформацію з:ПОЛТАВЩИНА. Енциклопедичний довідник. За редакцією А.В.Кудрицького, м.Київ, 1992р. |